Економіка країни на принципах самоорганізації

За таким принципом концепції розвитку держави ми бачимо наступне: кожна сім’я має власний гектар землі, який передасть у спадок по своєму роду. На цьому гектарі можна насадити величезний сад, ділянку городу, поставити будинок, майстерні, господарчі будівлі та пасіку, викопати невеличке озерце, все це загалом може забезпечити безбідне існування. До того ж, кожен член громади має долю зі спільної землі. Ті, хто має бажання розвиватися окремо одноосібно, також окрім гектару мають достатньо ресурсу для безбідного існування. В місцевому будинку культури чи школі постійно йдуть навчальні процеси із опанування ремесел та рукоділля, які дають змогу виготовляти надзвичайно велике різноманіття виробів. Працює місцевий ресторан. Вся продукція реалізовується напряму через Інтернет-пошук. Ціни регулюються самими господарями товару, немає жодного податку. Мешканці міст працюють на підприємствах та в різних сферах із обслуговування та навчання і також забезпечені якісною продукцією із внутрішнього ринку. Всі фінансові надходження йдуть через центральний банк, і самі жителі країни на свій розсуд вирішують, в який проект чи програму вкладати кошти й можуть відслідковувати їх кінцеву реалізацію. Працює система виборів – коли народ обрав собі президента й сам нараховує йому зарплату. Наприклад, в якомусь регіоні є проблема і місцеві, також виборні, чиновники її не вирішують, то через систему «вибори» росте рівень недовіри. Це можна побачити в телефоні чи телевізорі в будь-якій крамниці чи ще де. І якщо президент не реагує, то після досягнення певного рівня недовіри, його знімають разом з тими, хто йому сприяв в негативних моментах для суспільства. Таким чином ми бачимо, що прозорі процеси у всіх сферах життя забезпечать належний щасливий самодостатній рівень життя всіх нас, жителів країни.